Лекція № 1

ТЕМА: ЗАГАЛЬНІ СПІЛЬНІ Й ВІДМІННІ ОЗНАКИ ОРГАНІЧНИХ І НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК.

ВСТУП

Органічних сполук значно більше за кількістю, ніж неорганічних. На даний час неорганічних сполук нараховують близько 10,5 мільйонів, а органічних близько 20,5 мільйонів.

Майже до кінця ХІХ століття вважали,що органічні сполуки можна одержати тільки з рослин або тварин, які утворюються під впливом таємничої життєвої сили «vitalis», що в перекладі з грецької мови означає життя. Тобто вважали, що людина органічні сполуки добути не може. Таким чином виникла теорія «віталізму». Засновником цієї теорії став шведський вчений Й.Я. Берцеліус, але проіснувала ця теорія недовго. В 1828 році  німецький вчений Ф.Веллер синтезує сечовину, за ним в середині ХVІІІ століття німецький хімік Кольбе синтезує оцтову кислоту, російський вчений О.М. Бутлеров цукристу речовину, Бертоло – жири. Як раз цей час органічна хімія починає бурно розвиватися і основним, що було встановлено, так це те, що органічні речовини не тільки синтезуються в живими організмами а й те, що до всіх органічних сполук обов’язково входять атоми Карбону.

СПІЛЬНІ Й ВІДМІННІ ОЗНАКИ ОРГАНІЧНИХ І НЕОРГАНІЧНИХ СПОЛУК

1.     Порівняльна характеристика органічних і неорганічних сполук:

2.     Відмінності органічних сполук від неорганічних:

·         окисниками, виділяючи CO₂ (за цією ознакою можна встановити приналежність майже всі органічні речовини горять або легко руйнуються внаслідок нагрівання з досліджуваної речовини до органічних сполук);

·         у молекулах органічних сполук Карбон може бути з’єднаний майже з будь-яким елементом Періодичної системи;

·         органічні молекули можуть містити послідовність атомів Карбону, з’єднаних у ланцюги (відкриті або замкнені);

·         молекули більшості органічних сполук не дисоціюють на досить стійкі йони;

·         реакції органічних сполук протікають значно повільніше й у більшості випадків не завершуються остаточно;

·         серед органічних сполук дуже поширене явище ізомерії;

·         органічні речовини мають більш низькі температури фазових переходів (t_кип, t_пл).

·         Усі органічні сполуки є похідними сполук Карбону й Гідрогену — вуглеводнів. Органічні сполуки крім атомів Карбону й Гідрогену можуть також містити атоми Оксигену, Сульфуру, Нітрогену, Фосфору та ін. Ці елементи називають елементами-органогенами.

·         Існують також органічні сполуки, що містять інші елементи, в тому числі метали.

·         Однак сам Карбон і деякі найпростіші його сполуки, такі, як карбон(II) оксид, карбон(IV) оксид, карбонатна кислота, карбонати, карбіди тощо, за характером властивостей належать до неорганічних сполук. Тому часто використовується ще й інше визначення:

ПРЕДМЕТ ОРГАНІЧНОЇ ХІМІЇ

Хімія сполук вуглецю називається органічною хімією. Так визначив предмет органічної хімії великий російський хімік О.М. Бутлеров. Проте не всі сполуки вуглецю належать до органічних. Такі найпростіші речовини, як оксид вуглецю (II) СО, оксид вуглецю (IV) СО₂, вугільна кислота Н₂СО₃ та її солі, наприклад СаСО₃, К₂СО₃ належать до неорганічних речовин.

Більш точне визначення органічної хімії дав К. Шорлеммер у 1889 р.: «Органічна хімія є хімією вуглеводнів та їхніх похідних».

1.      Органічна хімія — це розділ хімічної науки, в якому вивчаються сполуки Карбону — їх будова, властивості, способи одержання й практичного використання.

2.      Сполуки, до складу яких входить Карбон, називаються органічними.

Завдяки особливим властивостям елемента Карбону органічні сполуки дуже численні. Наразі відомо понад 20 мільйонів синтетичних і природних органічних речовин, і їх число постійно зростає.