Загадки про природу

Він в дім приносить подарунки,
На склі малює візерунки,
Річки заковує у лід,
Як зветься цей казковий дід?
(Дід Мороз)

Візерунки на вікні він намалював мені,
Я по вулиці гуляв – він за ніс мене щипав.
Хто впізнає невідимку, того, що поруч ходить взимку?
(Мороз)

Темно стало на дворі,
Сяє місяць угорі.
Спати треба, певна річ,
Бо прийшла на землю
(Ніч)

Зранку всіх людей розбудить,
Гріє, пестить і голубить.
А на нього дивишся
І ненавмисно скривишся!
(Сонце)

В небі камінці блищать.
Їх не 7 , не 100, не 5.
А як падають униз –
Бажання згадуй, не барись!
(Зірки)

Дощ пройшов, через ставок
Перекинувся місток.
Кольорів у ньому сім,
Він подобається всім!
(Веселка)

Пані крижана зі стріхи
Ноги звісила для втіхи.
А як сонце припече –
Пані плаче і тече.
(Бурулька)

З неба зірочки летять,
Землю укривають,
А коли приде весна –
Всі вони розтануть.
(Сніжинки)

Звідкіля у нас на небі
Риби, близнюки, ведмеді?
Лебідь розправляє пір’я.
Це все зоряні.
(Сузір’я)

Взимку скляр прийшов на річку
Наче склом накрив водичку.
Бавитися там не слід –
Бо крихкий на річці.
(Лід)

На небі появилася,
Дощем вона пролилася,
Від землі піднялась парою,
Знов на небі стане.
(Хмаркою)

Є у зайця і лисиці,
У корови і куниці,
Навіть у дворі кота
Не зустрінеш без.
(Хвоста)

Голуба вода тече,
В’ється, наче стрічка.
Здогадалися, що це?
Це глибока.
(Річка)

Щось на небі гуркотить,
Наче звір страшний летить.
Сильний дощ на землю л’ється,
Звір у руки не дається.
Очі світяться яскраво –
Всі у дім тікайте жваво!
(Грім та блискавка)

Хтось відкрив на небі душ,
Повно на землі калюж.
І на нас водиця л’ється.
Як це явище зоветься?
(Дощ)

Здивувалося маля:
Стала білою земля.
Щось кружляє, наче пух,
Наче зграя білих мух,
Та додолу опадає,
Все ретельно укриває.
(Сніг)

Цього фрукту по шматку
В чай добавлю для смаку.
Запашистий та кисленький,
Наче сонечко жовтенький.
(Лимон)

В сукні зеленій стою цілий рік:
Сонечко світить, чи падає сніг.
Голок багато в ґадзівстві тримаю,
Тільки не шию і не вишиваю.
(Ялинка)

Зелений чуб, червоний бік,
Смачний із нього чавлять сік.
Ґадзині варять з ним борщі,
Росте в городі на кущі.
(Помідор)

І красива, і пахуча
Квітка ця, на жаль, колюча.
(Троянда)

В полі влітку вистигаю,
Я зернят багато маю.
Золотистий та вусатий
Хліб приношу в кожну хату.
(Колос)

Влітку диво це знайду
В полі, в лісі і в саду.
Ці рослини кольорові
Запашні, такі чудові.
(Квіти)

Він на дубі виростає,
Шапочку гарненьку має.
З дуба в землю упаде
І весною проросте.
(Жолудь)

Все обвила ця рослина
Як зелена павутина.
Краще очі ти розплющ –
Це звичайний в’ється.
(Плющ)

Гріє, гріє, припікає,
всіх у воду заганяє.
(Сонце)

Хто вміє на всіх мовах говорити?
(Відгомін)

Сім братів, усі вони
однакового віку,
а імена в них різні.
(Дні тижня)

Поле незміряне,
вівці незчисленні,
посередині пастух,
лиш голова - та й та без вух.
(Небо, зірки, місяць)

Прийшов до нас гість
та зробив нам міст
без сокири, без долота -
швидка й міцна робота.
(Лід)

У лісі буває і капелюх має,
на одній нозі стоїть й чекає,
поки не візьмуть на обід.
(Гриб)

Намистиночки малі
Стебло тягнуть до землі.
(Конвалія)

На болоті біля річки
Виросли пухнасті свічки.
Забіжу я наперед –
Це звичайний.
(Очерет)

Квітка ця на сонце схожа,
На олію вона гожа,
Жовті пелюсточки має,
Їх до сонця повертає.
(Соняшник)

До мене з повагою ставляться всі,
Хоч в лісі стою на одній я нозі.
Як тільки до лісу грибник завітає –
То зразу поклоном мене привітає.
(Гриб)